Партнерська взаємодія з дитиною як основа сталого майбутнього

Abstract

Розглянуто значення партнерської взаємодії між вихователем і дитиною дошкільного віку як ключового чинника її соціального розвитку та формування громадянської відповідальності. Підкреслено роль дошкільної освіти в забезпеченні сталого розвитку суспільства через упровадження педагогіки партнерства. Досліджено основні суперечності, що стримують ефективне впровадження партнерської взаємодії в освітній простір у контексті сталого розвитку: теоретико-методологічні, нормативно-правові, організаційно-практичні та психолого-педагогічні аспекти. Наголошено на важливості підготовки майбутніх вихователів до співпраці з дитиною на засадах партнерської взаємодії. Авторка аналізує сучасні підходи до організації партнерської взаємодії в закладах дошкільної освіти (ЗДО), виокремлюючи основні методи та моделі, що сприяють суб’єктності дитини, розвитку її ініціативності, самостійності й відповідального ставлення до соціального середовища. У статті представлено педагогічний інструментарій освітнього партнерства в ЗДО в системах «діти-діти», «педагог-діти». Окремо розглянуто концепцію «керованої свободи», яка сприяє гармонійному поєднанню самостійності дитини та педагогічної підтримки. Запропоновані підходи інтегруються в навчальну дисципліну «Партнерська педагогіка», зміст якої розроблено авторкою і втілено в професійну підготовку майбутніх вихователів у ПНПУ імені В. Г. Короленка.