«Добридень, Батьку!» (замість передмови)

Abstract

Ми тоді якось і не поговорили по-справжньому. Я кудись поспішав (а куди?); ти почувався зле і, не дивлячись на одягнену шапку (а ти визнавав тільки кролячу), змерзло сидів за столом і дописував свій «Непрощенний гріх». Був переддень Великих Поминок і ми з мамою домовлялися об’їхати рідних і розвезти поминальні віночки покійним родичам. (Та Ти це пам’ятаєш, я просто нагадую). А коли ти спитав, чи й собі їхати, то я відповів, що можемо і самі – я знав, що за цей час ти зможеш написати абзац-другий так важко вистражданого роману.