Міжкультурна взаємодія та народне мистецтво: досвід Полтавського педагогічного університету в популяризації української ідентичності на світовій арені

Abstract

Сьогодення української держави характеризується поглибленою увагою до процесу міжкультурної взаємодії. Перш за все, народ України прагне вивільнити з тенет російської культури найкращі зразки власної ідентичності та представити їх у системі світових культур. Це зумовлено досить поширеним сприйняттям іноземцями української та російської культур як аналогійних, споріднених, а не окремішніх. Таке розуміння має своє підґрунтя. Адже світ упродовж останніх трьох століть був поінформований, як правило, з позиції «руських». Спершу це була Російська імперія, де українці, яких називали тоді малоросами, змушені були зберігати культурну спадщину свого народу в умовах дискримінації та культурно-мовної русифікації, плекати свою українськість під постійним тиском, переслідуваннями й засланнями. Далі – ще більш сумна історія виживання української культури в «Совєтській Україні», де все мало відповідати ідеологічній лінії совєтського керівництва, чи бути знищеним, депортованим, репресованим. У таких умовах всі надбання українців або нівелювалися, або визнавалися здобутками совєтського народу на чолі з «великим російським народом».