Значення дисципліни «Анатомія і фізіологія руху» у процесі підготовки педагога-хореографа

Abstract

Стаття присвячена специфічним особливостям будови тіла, які сприяли б підготовці студентів-хореографів до виконавської та педагогічної діяльності. Танець – це вид мистецтва, у якому засобом створення художнього образу є рухи та положення людського тіла. Аналіз рухів людини спирається на анатомію (будова і функції кісток, суглобів і м’язів), дає відомості про рухові можливості людини. Фізіологія вивчає життєдіяльність цілісного організму та окремих його систем, розкриває закономірності функціонування органів руху, у сфері інтересів біомеханіки – закони, за якими здійснюються рухи людини. Вони відбуваються під впливом зовнішніх (сила тяжіння та реакція опори) і внутрішніх (взаємодія між ланками тіла людини) сил. Тільки за їхньої рівнодії можлива рівновага тіла під час виконання будь-якого руху. Танцівнику, педагогу-хореографу, керівнику хореографічного колективу необхідно враховувати анатомо-фізіологічні та біомеханічні закономірності функціонування рухового апарату: амплітуду рухів ніг у тазостегновому, колінному, гомілковостопному суглобах і в суглобах стопи; характер рухів рук, плечового поясу, плечового суглоба; рухливість тулуба на різних рівнях хребетного стовпа; ступінь розвитку тих чи інших груп м’язів. Отже анатомія руху в педагогіці хореографічного мистецтва – це аналіз положень і рухів тіла, коли руховий апарат розглядають як цілісне утворення для правильного включення ланцюжка активності м’язових груп. Це важливо для досягнення результатів у фізичному розвитку, техніці виконання самих студентів хореографів, а також допомагає зрозуміти їм, як у майбутньому працювати зі своїми вихованцями, щоб розвинути танцювальні дані, не нашкодивши. Тому прогрес у вивченні дисципліни «Анатомія і фізіологія руху» полягає в розгляді взаємопроникнення анатомії, фізіології та методики викладання хореографічних дисциплін в їхній єдності.