Арттерапія в корекційній роботі з дітьми із затримкою психічного розвитку

Abstract

Велику частину контингенту дітей з труднощами у навчанні складає група, яку визначають як «діти із затримкою психічного розвитку» (далі ЗПР). Саме поняття ЗПР використовується до дітей з мінімальними органічними ураженнями або функціональною недостатністю ЦНС, а також до тих, які знаходяться в умовах соціальної депревації. Для них характерні незрілість емоційно-вольової сфери і недорозвиненість пізнавальної діяльності, що має свої якісні особливості, які компенсуються під впливом тимчасових, лікувальних і педагогічних чинників. Це численна група, що складає понад 50% учнів серед неуспішних молодших школярів. Дослідженням дітей із ЗПР займалися вітчизняні та зарубіжні психологи та педагоги: Т Власова, К. Лебединська, В. Лубовський, М. Певзнер, Г. Сухарєва, поклавши в основу етіопатогенетичний принцип ЗПР, і виділивши чотири групи: конституційного, соматичного, психогенного, церебрально-органічного походження.