Партнерська взаємодія як інноваційний компонент нової української школи

Abstract

У статті розглянуто сутність та основні положення педагогіки партнерства і суб’єкт-суб’єктних відносин в умовах Нової української школи. Проаналізовано різні дефініції понять «партнерська педагогіка», «діалогічне спілкування», «партнерська взаємодія». Охарактеризовано мету та ключові принципи партнерської взаємодії у контексті реалізації інновацій сучасної початкової школи, серед яких варто відзначити принципи довіри, рівності, розподіленого лідерства, поваги до особистості. Визначено позитивні фактори впливу партнерських відносин у початковій школі на розвиток особистості молодшого школяра, де, на наш погляд, найбільшу роль відіграє орієнтація на учня, моральні та сімейні цінності. Розкрито педагогічний потенціал форм та методів партнерської взаємодії, зокрема, доведено, що партнерство в освіті забезпечує підготовку конкурентноспроможної, самостійної, відповідальної та вимогливої до результатів власної діяльності особистості, здатної протистояти викликам суспільства. У процесі дослідження особливостей педагогіки партнерства в умовах нової української школи вдалося виокремити сучасні форми партнерської взаємодії, серед яких підвищеної уваги заслуговує діалогічне спілкування, яке за дистанційного навчання стає особливо актуальним, адже учням наразі найбільше не вистачає «живого» діалогу та безпосереднього контакту з іншими суб’єктами навчання. Перелік загальноприйнятих методів партнерської взаємодії доповнено актуальними методами в умовах дистанційного навчання, зокрема методами онлайн-взаємодії, прогресивного взаємовпливу, рефлексивної взаємодії та конструктивної комунікації. Доведено, що ефективна партнерська взаємодія має носити системний та цілеспрямований характер і тільки за таких умов буде здійснюватися успішна інтеграція сім’ї та школи з метою стимулювання розвитку особистості молодшого школяра. Крім зазначених, окреслено подальші шляхи реалізації партнерської педагогіки в умовах нової української школи.