Моделювання лінгвопоетичного коду топоніма Варшава в українському дискурсі

Abstract

У статті наведено результати аналізу лінгвопоетичного коду топоніма Варшава, який представляє «чужу» культуру в українському дискурсі XVIII–XХІ століть. Моделювання такого коду зосереджене передусім в історично-подієвій площині. Автор стверджує, що це зумовлене територіальною близькістю, спільним минулим обох країн, політичним значенням Польщі для України. Письменники актуалізують здебільшого ту екстралінгвальну інформацію, що стосується мілітарної тематики. Продуктивними є надання аналізованій власній назві ознак хороніма з одночасною актуалізацією таких значень, як «імперськість», «поневоленість» або «європейськість», застосування онімної взаємодії (топонімно-топонімної, топонімно-антропонімної). Значення «столиця» увиразнюють контекстуальні лексеми державність, держава, ойконімно-хоронімна пара Варшава – Річ Посполита. Топонім Варшава є також маркером «чужого» простору у відповідній бінарній опозиції, тоді як маркером «свого» простору стає, усупереч очікуванням, не корелятивний ойконім Київ, а хоронім Україна. Обмежено реалізовано фоновий потенціал ойконіма, пов’язаний із семантикою столиці, топосом міста. Через установлення топонімно-теонімної кореляції відбувається поетична сакралізація аналізованого оніма. Загалом інформаційне поле власної назви Варшава в українському поетичному дискурсі має асиметричний вияв із домінуванням історичного та помітністю соціокультурного сегмента.