Педагогічна генетика як потенціал удосконалення підготовки вчителів

Abstract

Обгрунтовано значення педагогічної генетики для підвищення професійної компетентності та творчої майстер­ності вчителів початкової школи з позицій реформування української освіти. Ключовим принципом педагогічної генетики є індивідуальний підхід до кожної дитини, щоб найраніше виявити та стимулювати до розвитку її спад­кові здібності, тому що розвиток природних задатків людини можливий тільки у відповідних сприятливих умовах навколишнього середовища. Крім того, у своїй професійній діяльності вчитель повинен ураховувати також такі психологічні особливості дитини як темперамент, інтелект, обдарованість і спадкові хвороби, що мають сут­тєвий вплив на навчальні досягнення та успіх у подальшому житті. Часто значні проблеми для педагогів ство­рюють діти з девіантною поведінкою, що полягає у порушенні офіційно встановлених моральних і правових норм. До основних видів девіантної поведінки відносять злочинність, наркоманійну залежність, самогубство та сексуаль­ні відхилення. Практично всі види девіантної поведінки спричинюються спадковою схильністю, що може реалізу­ватися під дією провокуючих чинників навколишнього середовища. Ця особливість відхилень поведінки забезпечує можливість позитивних наслідків їхньої профілактики шляхом виховання.