Боротьба за великий фільм. Пам’яті Івана Миколайчука з нагоди його 70-річчя

Abstract

Свого часу Микола Бердяєв, характеризуючи російську революцію писав про розрив між вищим і нижчим культурними ш арами. Оскільки, на його думку, діячі тої революції надихалися ідеями вже застарілого російського нігілізму і матеріалізму, то були зовсім байдужими до проблем творчої думки свого часу. Ця властивість характеризує весь період радянської влади, і тому догматизм чиновників від ідеології митцям доводилося долати ціною неймовірних зусиль. Не завжди успішно. Але траплялися винятки, навіть у кіно, де нагляд за митцями був особливо суворий. Про такий виняток і піде мова. Ідеться про фільм "Білий птах з чорною ознакою" (1971) - фільм особливий, несподіваний, навіть сенсаційний. У стилістичній стратегії його автори йшли шляхом, накресленим творцями "Тіней забутих предків". Однак якщо Сергій Параджанов разом зі своєю творчою групою спирався на твір класичний, то тут в основу ліг щойно написаний спільний твір молодих Юрія Іллєнка та Івана Миколайчука (за свідченням Марії Миколайчук, написаний дуже швидко: з 5 травня до 15 червня 1969 року) - один із найдосконаліших сценаріїв в українському кіно. А от їхній спільний сценарій таїв у собі "вибухівку", адже торкався дражливої теми, яку досі з кінематографістів ніхто не насмілювався чіпати. Йшлося про людську трагедію, яку ні змінити, ні переінакшити було неможливо - вона уособлювала долю значної частини українців. У родині Дзвонарів один із синів воював в УПА за незалежність України. Власне, одна родина - як і країна - на початку 1940-х років розкололась на два табори: Орест - вояк У ПА, Петро - комуніст, воїн радянської армії. І хоч конфлікт спирався на історичну реальність, досі такого в українському кіно ще не було. А чому тема заборонялася? Тому що тих, хто боровся і гинув за незалежність України, вважали ворогами радянської влади навіть більшою мірою, аніж фашистських загарбників. Ворогів же в радянському кіно подавали плакатно, схематично, змальовували чорноюфарбою, аби глядач не задумувався над тим, чим викликана та боротьба і чи не була вона справедливою. І ще одна характерна особливість: незважаючи на трагічність подій, "Білий птах" був життєствердною картиною: значною мірою завдяки тому, що екран засяяв національними костюмами, наповнився народною музикою, піснями, а в його художню тканину щільно вплелися народні легенди й біблійні алюзії. "Білий птах з чорною ознакою" - це символічний образ доль людей приречених і обманутих історією не таких далеких років.