Історичні аспекти впровадження інклюзивної освіти на території України

Abstract

На сучасному етапі розвитку в системі освіти відбуваються докорінні зміни в забезпеченні якісної освіти для дітей з особливими освітніми потребами. Разом з вибором Україною незалежного та демократичного напряму розвитку суспільства, у 1991 р. нашою державою було ратифіковано Конвенцію ООН «Про права дитини» й посилено увагу до якості та доступності освіти для дітей з особливими освітніми потребами. Так, країни-учасниці, як зазначено у Конвенції, визнають що «усі діти мають право на освіту, і, як наслідок цього, право на прогрес». Процес побудови стосунків між суспільством, державою та особами з особливими освітніми потребами пройшов довготривалий шлях розвитку. Так, в Римському праві зазначалося: «Ми вбиваємо калік і топимо дітей, які народжуються слабкими й потворними. Ми вчиняємо так не через гнів та досаду, а керуючись правилами розуму: відділяти неприродне від здорового», що стало основоположним у законодавстві більшості європейських країн та закріпило юридичний статус повної безправності людей з обмеженнями майже до 20-го століття.