Слово і зображення (Олесь Гончар і образотворче мистецтво)

Abstract

Надзвичайно розмаїта, багатопланова творчість видатного українського письменника-гуманіста Олеся Гончара спонукає до філософських роздумів, широких узагальнень, глибоких висновків. Водночас вона є і наслідком знання життя в безмірі його конкретних виявів, надзвичайної спостережливості художньо обдарованої особистості над природою і людиною в ній. Цим Олесь Гончар як творець опуклих, переконливих словесних образів особливо близький художникам, зокрема книжковим графікам із їхнім прагненням ефектно трансформувати образи словесні у візуальні. Але не менш привабливий він і для скульпторів та живописців – як видатний культурний і державний діяч, а також – що у візуальних мистецтвах теж має певне значення – ще й просто красива людина. Із ним, надзвичайно доброзичливим і толерантним, завжди було приємно спілкуватися, особливо ж тому, що всякчас відчувалося з його боку прихильне ставлення до представників близької, але й зовсім іншої професії. Олесь Терентійович цікавився розвитком мистецтва, сучасними віяннями, творчими особистостями. Не любив штампів, а тому сприяв митцям у їхньому бажанні трактувати теми й образи по-своєму. Тому хочеться бодай штрихами доторкнутися до окремих явищ художнього світу, пов’язаних зі сприйняттям і візуальним відтворенням його літературних персонажів та образу самого письменника.