Морфологічні та синтаксичні особливості побудови новели "Модри Камень" Олеся Гончара як засіб зображення головних героїв

Abstract

Стаття висвітлює співвідношення морфологічних та синтаксичних особливостей побудови тексту новели «Модри Камень» Олеся Гончара із прагненням автора передати внутрішні переживання головних героїв у найприроднішій формі. Оповідь ведеться від першої особи, короткі діалоги, обмежена кількість засобів увиразнення мовлення яскравіше передають образи головних героїв. Персонажі спілкуються більшою мірою через внутрішні діалоги, автор переносить їхній обмін думками з мовленнєвого рівня на вищий – духовний. Головні персонажі спілкуються між собою навіть менше, ніж другорядні. У невеликому за обсягом творі є досить багато символів, які чітко характеризують героїв: манера їхнього спілкування, кількість лексем та їхня форма, довжина речення та наявність ускладнених конструкцій у них. Незважаючи на непереобтяженість твору засобами увиразнення мовлення, автор зосереджує увагу читача на кількох символах, які він проносить через увесь твір. Основою для сюжету твору «Модри Камень» стала історія кохання самого Олеся Гончара до словацької дівчини Юліани, яка розгорнулася під час Другої світової війни. Саме ті щирі почуття та реальність подій, які пережив автор, допомогли йому чуттєво, з нотами особистого болю змалювати трагізм доль молодих і літніх людей, зламаних жорстокістю війни. Письменник узагальнює їхні образи, опосередковано, через переживання персонажів, натякаючи на те, що жодна війна та перемога в ній не варті того, щоб у щасливе життя людей втручалася смерть.