Олесь Гончар крізь призму "Спогадів" Дмитра Павличка

Abstract

У статті розглянуто мемуарний нарис «Олесь Гончар (Іди за мною!)», у якому значна частина художньої площі відведена як людським якостям видатного майстра слова (патріотизм, небайдужість до національної історії та культури, принциповість, порядність, добродушність), так і особливостям його художнього світу. У полі критичної рецепції Д. Павличка найперше перебувають романи «Прапороносці» і «Собор». Звернуто увагу на причини і прояви напружених стосунків між обома митцями. Серед численних мемуарних портретів – про Олеся Гончара найбільш розлогий, на 22 сторінки, якщо інші лише на кілька сторінок. За винятком хіба що нарису про Андрія Малишка, якому теж відведено чимало місця в мемуарах. Тож нас зацікавив нарис про письменника, столітній ювілей якого відзначається в цьому році. Спробуємо з’ясувати, яким постає Гончар-письменник і Гончар-людина у візіях Д. Павличка.