11 елегій та інші вірші. Переклад із румунської мови Павла Романюка. Уривок

Abstract

Нікіта Стенеску (31.03.1933 – 13.12.1983) класик і реформатор румунського письменства другої половини ХХ століття, відомий поет, перекладач, есеїст, редактор, 4-разовий лауреат Премії Спілки письменників Румунії, лауреат міжнародної премії «Gotftfried von Herder» Віденського університету (Австрія, 1975), відзнаки Гердера (Австрія, 1977), Премії імені Міхая Емінеску (Румунія, 1977), Великої Премії «Золотий вінок» (Югославія, 1982), один із претендентів на Нобелівську премію з літератури (1980). Народився в місті Плоєшть, закінчив місцеву початкову школу (1944) та ліцей «Святих Петра і Павла» (1952), у старших класах якого розпочав свою діяльність як митець слова. Упродовж 1952–1957 років навчався на філологічному факультеті Бухарестського університету й активно входив у літературне середовище країни. Дебютував із віршами в періодиці (1957). Здобувши вищу освіту, деякий час працював коректором, а згодом редактором відділу поезії в журналі «Ґазета літераре». 1960 року видав першу збірку віршів «Сенс любові», примітну своєю модерністичною стилістикою. Наступні книги письменника – збірки віршів «Погляд сентиментів» (1964), «Право на час» (1965), «11 елегій» (1966), «Червоне вертикальне», «Альфа», «Яйце і сфера» (усі 1967), «Laus Ptolomaei» (1968), «Неслова», П’ять пальців», «Земля, яку звати Румунія» (усі 1969), «В класичному стилі», «Поезії» (обидві 1970), «Ясність серця», «Йон Не-кулче: Деякі слова впорядковані у формі вірша Нікітою Стенеску» (обидві 1973), «Стан поезії» (1975), «Epica magna» (1977); дітяча збірка «Книга для читання, книга для любові» (1980); збірки есе «Книга перечитування» (1972), «Віддих» (1983) тощо.