Коли музи не мовчать. (А)моральний вибір майстрів сцени й екрану

Abstract

Скільки разів уже доводилось чути все це: "Мистецтво поза політикою", "Ми просто даруємо свою творчість людям і не ділимо їх за ідеологічними вподобаннями», «Культура повинна об’єднувати», «Ми за мир, простим людям нічого ділити, нехай політики домовляться між собою». Такі аргументи доволі часто використовують митці, які десь колись щось не те сказали, а потім стали об’єктами критики і цькування не лише в медійному просторі. Друзі хунти... За слова і вчинки доводиться відповідати й виправдовуватися. Надто, коли ти – публічна людина, і вже в силу статусу до тебе прислухається частина суспільства або принаймні цікавиться твоєю думкою стосовно актуальних подій у країні та світі. Це не лише українська чи пострадянська практика. Точка зору знаменитостей із того чи того питання привертає увагу в усьому світі, надаючи їй нехай і не експертної, проте якоїсь суспільної ваги