Про деякі аспекти розвитку хімії полімерів Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Abstract

Становлення сучасних уявлень про будову полімерних речовин – процес складний і довготривалий. У 1831 р. видатний шведський учений Якоб Берцеліус відкрив явище ізомерії органічних сполук. Ізомерами почали називати сполуки, які мають однакове кількісне відношення атомів, що їх складають. Таких випадків серед органічних речовин виявилося безліч. Обмірковую езультати аналізу світильного газу, який містив «маслородний газ» – етилен (С2Н4) та «винне масло» – бутилен (С3Н6), Берцеліус писав, що ізомерними сполуками не можна сплутувати того, коли у двох тілах містяться однакові кількості елементарних тіл при різному абсолютному вмісті останніх. Для того, щоб розрізняти подібні випадки схожості складу за умови відмінності в інших властивостях, я запропонував би назвати їх полімерними. На практиці, однак, в органічній хімії полімери вважалися підкласом ізомерів.