Передумови актуалізації в практиці вітчизняної педагогічної освіти прогресивних ідей А.С. Макаренка щодо розвитку педагога-професіонала

Abstract

Цілком закономірно, що в процесі вивчення особливостей макаренківської концепції професійного розвитку особистості не можна обійти одну із найбільш принципових проблем в оцінці будь-якої педагогічної системи – міру її соціальної життєздатності, тобто відтворюваності в умовах іншої, зокрема сучасної, освітньої практики. Несприйнятливість освіти 1920–30-х років до багатьох макаренківських педагогічних ініціатив ще не дає підстав для песимістичних висновків. Принаймні приклади творчого опрацювання ідей видатного педагога в умовах нашого часу дають достатньо обнадійливі результати. У всій багатовимірній спадщині А. С. Макаренка для нас особливо цінною видається авторська концепція педагогічної майстерності як найбільш завершена і концентрована форма його професіогенетичного досвіду. Як відомо, в останні роки життя вчений висловив декілька прогностичних ідей щодо модернізації системи підготовки вчителя-вихователя. Усвідомлюючи недоліки програм практичної підготовки педагогів у вітчизняних ВНЗ, А. С. Макаренко неодноразово демонстрував своє критичне ставлення до них. Наприклад, ще 15 вересня 1927 року, під час обговорення на засіданні ОКДД кадрових проблем Трудового дитячого корпусу Харківського округу, він говорив, що “педагогами треба вважати осіб, які знають педагогічну роботу, але не тих – які лише мають диплом”.