Ключові аспекти гарантування прав людини у міжнародно-правовому полі

Abstract

У 1945 році з метою збереження миру була створена Організація Об’єднаних Націй, завдяки активним зусиллям якої формується міжнародне гуманітарне право. Основу міжнародного гуманітарного права склала Загальна Декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 року. Положення цієї декларації були покладені в основу таких актів, як Міжнародний пакт про громадянські і політичні права; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права; Конвенцію про права дитини та ряд інших. При формуванні комплексу прав і свобод у цих актах були використані такі засоби, як дозвіл, зобов’язання та заборона. Було також визначено обов’язок держав, які визнавали акти міжнародного права, бути гарантами прав і свобод людини. В статті 28 Загальної Декларації прав людини визначено, що кожна людина має право на такий соціальний і міжнародний порядок, за якого права і свободи, викладені у цій декларації, можуть бути повністю здійснені. Інша норма, закріплена у статті 29 цієї Декларації, визначає, що кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та з метою задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту.