Право особи на свободу совісті

Abstract

Відносини держави і церкви мають довготривалу історію. В цій історії можна виділити період,коли церковне право входило до «Зводу законів Російської імперії»: держава зобов’язувала своїх підданих виховувати нащадків у православній вірі і цю віру нав’язувала підданим інших віросповідань, а також можна вести мову про утиски церкви і віруючих у Радянському Союзі. Після розвалу СРСР відбулося переосмислення базових людських цінностей, серед яких чільне місце належить праву особи на свободу світогляду і віровизнання. Через визнання права особи на свободу совісті і можливість його реалізації дається характеристика демократичності суспільства та держави, як форми його організації. Формування цивілізованих відносин держави Україна із релігійними організаціями і віруючими, тобто суб’єктами культу фактично розпочалося із прийняттям у квітні 1991 року закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”.