Правозахисна діяльність Генріха Алтуняна

Abstract

Політичні обставини на міжнародній арені змусили Радянський Союз підписати Гельсінські угоди. Прикінцевий акт стосувався, зокрема, прав людини в межах Загальної декларації прав людини ООН від 10 грудня 1948 року. Прикінцевим актом передбачалося, що виявлення фактів переслідування людей за переконання віднині викликатиме юридично обґрунтовані претензії інших сторін і більше не буде трактуватися як втручання у внутрішні справи країни. Його підписання означало, що відкриваються юридичні можливості легально і цілком законно боротися з порушенням прав людини, опираючись на внутрішнє і міжнародне право. Звичайно, підписуючи Гельсінкський акт, радянське керівництво зовсім не збиралося його дотримуватися. Політичні обставини змушували тоталітарний радянський режим лише грати на міжнародній арені роль демократичного. В таких умовах в Радянському Союзі розгортається активний правозахисний рух, учасники якого почали вимагати визнання прав людини державою, тобто їх узаконення та дотримання конституційних прав (свободи слова, друку, демонстрацій та ін.). Правозахисники прагнули примусити державу дотримуватися її власних законів та підписаних нею міжнародних правових актів. Одним з яскравих представників правозахисного руху, який поступово відійшов від догматичного розуміння радянської дійсності та перейшов до лав борців за права людини та демократизацію суспільства, був Генріх Алтунян.