Тихі жахи Любові Пономаренко. Знайомий хутірський сегмент. І не тільки. Рецензія на книгу: Пономаренко Л. Нехворощ : новели та повість / Любов Пономаренко. - Полтава : Дивосвіт, 2016. - Вид. 2-е. - 192 с.

Abstract

Герої Любові Пономаренко звично нещасні, вони погано завершують своє життя або йдуть кудись у туманну безвість. Це певною мірою монотонізує прозу письменниці. Закінчуючи читати чергову новелу, мимоволі піймав себе на обивательській думці: дай, Боже, щоб хоч тут закінчилося благополучно, хоч би обнадійливо… Так ні! У кращому випадку над мертвим тілом возноситься душа і спостерігає за метушнею близьких людей. А потім вона зустрічається із предками-хуторянами («Нехворощ»)… Якщо ви помітили, я уникав наводити будьякі оціночні судження щодо творів Любові Пономаренко. Та й не варто цього робити тактовному літературному критику (це я про себе). Я просто намагався літературознавчо осягти художнє полотно, яке виткала письменниця. І маю сказати: воно в неї вийшло цікавим і органічним. Незважаючи на видиму контрастність між «народницьким» сентименталізмом і набором зловісних прийомів, притаманних літературній готиці.