Забезпечення єдності теорії і практики музейно-педагогічної діяльності у процесі підготовки вчителя

Abstract

Сучасний етап соціально-економічного і науково-технічного розвитку в умовах трансформацій усіх сфер життя відродив і загострив інтерес до наукової проблеми – співвідношення педагогічної теорії і практики. У розв‘язанні цієї проблеми приховуються величезні резерви подальшого розвитку теорії педагогіки, підвищення якості і ефективності практичної діяльності навчальних закладів. У сучасних умовах педагогічна діяльність мусить бути особистісно і соціально орієнтованою, ґрунтуватися передусім на пізнанні й самопізнанні головних суб‘єктів виховного процесу, постійного зміцнення зв‘язків педагогічної науки і практики для ефективного виховання і самовиховання особистості. Сучасний етап соціально-економічного розвитку України, світові глобалізаційні процеси загострили інтерес до практики виховання. Шкільна практика є первинною по відношенню до педагогічної теорії тому, що вона є формою відображення реальної дійсності, має дослідне походження, виступає основою і критерієм наукових теоретичних пошуків. Ось чому належить постійно вивчати педагогічну практику, відчувати потреби і зміни, які в ній відбуваються.