Концепція людини в романах В. Ґжицького

Abstract

У статті розкрито особливості характеру героїв у романах В. Ґжицького «Чорне озеро», «Захар Вовгура», «У світ широкий», «Великі надії», «Ніч і день», «Слово честі», «Опришки», «Кармалюк», зроблено спробу описати автобіографічну і психобіографічну основи літературних характерів. Центральний мотив романів потрактовано як віру в цінність існування, честь, витривалість, незламність духу людини. Підкреслено психологічну роздвоєність митця між любов’ю до України і комуністичною ідеологією, між ненавистю до брехні й покорою владі. Доведено, що метатекстом великої прози В. Ґжицького стали його особистість і біографія, оскільки герої автора втілюють його характер і долю, а романи об’єднані екзистенціалами смерті і волі до життя, відчаю і надії, неволі і духовної свободи, між якими балансував сам автор.