Щастя як загальна мета людського життя в епікурейській етиці

Abstract

Другою, зовсім відмінною від стоїцизму, течією філософії елліністичної епохи було епікурейство. Епікур (341— 279 рр.до н.е.), батьками якого були афіняни, у вісімнадцятилітньому віці приїхав із міста С амоси в Афіни, а потім побував у Малій Азії, де сильний вплив на нього справила філософія Демокріта. Коли Епікуру виповнилось ледь більше тридцяти років, він створив свою власну школу — Афінський сад, котра, починаючи із 307 р. до н.е. й до самої його смерті у 270 р. до н.е. функціонувала в Афінах. Вона називалась Афінським садом тому, що була створена руками його учнів: на місці колись покинутого пустиря, Епікур і його однодумці, попередньо прибравши купи роками нагромадженого сміття, посадили фруктові дерева й виноград.