Один епізод із життя двох полтавців: до історії державно-церковних відносин в Україні на початку 1920-их років

Abstract

У статті аналізується початковий період розгортання антирелігійної стратегії більшовицької влади на території України. Він проходив на тлі придушення військово-політичного опору радянській владі, специфічних умов адаптаційних процесів в українському соціумі, абсолютній більшості якого було притаманне несприйняття богоборчої політики більшовиків. Однією з перших антирелігійних кампаній стало вилучення церковних цінностей з храмів і монастирів під приводом концентрації коштів для боротьби з голодом 1921-1923 років. Акцентується увага на ролі радянських органів державної безпеки (Всеукраїнської надзвичайної комісії, з березня 1922 року – Державного політичного управління) в організації і агентурно-оперативному супроводі згаданої кампанії. Механізм боротьби з різними категоріями противників більшовицької політики розкритий на прикладі конфлікту інтересів більшовицької влади у Полтаві та авторитетних громадсько-наукових і релігійних діячів І. Павловського та єпископа В. Зеленцова, які намагалися врятувати духовенство полтавських церков від арештів і звинувачень у приховуванні церковних цінностей. Показані методи й технології репресій, соціально-психологічні риси представників нової влади.