Дух самотності Дмитра Мережковського

Abstract

Автор звертається до аналізу творчості і її основ одного із найнепересічніших мислителів першої половини ХХ століття Дмитра Мережковського. Один із найчитабельніших філософів російського інтелектуального простору зазначеного періоду, одночасно і найзакритіший митець. У статті акцентується увага на таких глибоко особистісних рисах Мережковського як замкненість, внутрішня самотність і зовнішня відчуженість при паралельній яскраво вираженій соціально-політичній активності. На особливу увагу заслуговують відгуки про Д. Мережковського його сучасників (Л.Шестова, М.Бердяєва, В.Розанова, Б.Зайцева) і людей так званого близького кола (З.Гіпіус, В.Брюсов), які, кожен по своєму, обов’язково вказують на його помітні риси як мислителя-самітника.

The author refers to the analysis of the creative work and its fundamentals of one of the most extraordinary thinkers of the first half of the twentieth century − Dmitry Merezhkovsky. One of Russia’s most readable philosophers of the intellectual space in the given period, he was at the same time the most secluded artist. The article focuses on such deeply personal features of Merezhkovsky as restraint, isolation, loneliness internal and external detachment, along with expressed social and political activity which clearly ran in parallel. Particularly noteworthy are the opinions of D.S. Merezhkovsky from his contemporaries (L.Shestov, N.Berdyaev, V.Rozanov, B.Zaytsev) and representatives of the so-called circle of close associates (Z.Gippius, V.Bryusov) each of which, in their own manner, essentially display Merezhkovsky’s notable features as a thinker and hermit.