Національна філософія – ідеологема чи метафілософський концепт?

Abstract

Одним зі свідчень актуалізації в українському філософському дискурсі проблеми національної атрибуції філософії стала ініційована недавно журналом Sententiae міжнародна дискусія. Аналізуючи її матеріали, автор цього тексту обгрунтовує власну позицію з кількох обговорюваних у ній питань. Зокрема, спостерігши в одного з учасників дискусії навмисну підміну визначника українська (філософія) терміном з давньою імперською семантикою вітчизняна, автор демонструє ідеологічне підгрунтя використання подібних субститутів. Він обгрунтовує, що національна філософія – не ідеологема, а метафілософський концепт, оскільки кожна філософія концептуально виражає спосіб існування певного суспільства, є теоретичною системною самосвідомістю тієї чи іншої культури. Ще один дискусійний сюжет – репрезентація в історико-філософському дискурсі національної філософії відповідною філо- софською традицією за умови її інституалізації. Автор висуває низку контраргументів щодо пропонованої інституалізації філософської традиції, а через це й щодо релевантності зазначеної репрезентації. У статті, крім того, звернено увагу на надмірне захоплення фахових філософів історико-філософськими дослідженнями на шкоду самобутнім розв′язуванням актуальних філософських проблем.

One of the evidences of mainstreaming in Ukrainian philosophy discourse of the problem of philosophy national attribution has become the international discussion, recently initiated by Sententiae magazine. While analyzing its materials, the author justifies his own position concerning the several issues, discussed in it. As the nation is interpreted as culture project, and a new-liberal guidelines spokesmen avoid the comprehension of the national dimensions of the human beingness, then under their affect the attention of humanitarians is moving from the culture – the anthropologic textualisation of Other – to the civilization, because the civilization is vested by the universal and global senses («civilization without nations»). Then the scepsis concerning the searches for the culture national identifiers in the whole and philosophy culture especially appears. These searches are estimated as national philosophies political and ideology construction in definite philosophy environments. Having observed the attempt of the one member of the discussion to avoid such «ideology distortions» through the substitution of the “Ukrainian” identifier by the term “domestic” with an ancient empire semantics, the author demonstrates the ideological ground of such substitutes use. Author proves that national philosophy is not the ideologeme but the metaphilosophy concept, whereas the each philosophy conceptually expresses the mode of existence of the definite society and it is a theoretical system self-consciousness of either culture. There is one more dispute topic such as the national philosophy representation in a history of philosophy discourse by the relevant philosophy tradition upon the condition of its institualization. The author supports the using of cultural approach in the research of the titular problem as more efficient. But he puts forward the several counterarguments concerning the proposed philosophy tradition institualisation, and, owing to this, concerning the relevancy of this representation. Moreover, the article is accenting the excessive attention that professional philosophers prefer to pay to the history of philosophy studies to the detriment of original actual philosophy problem solving.