Показники мовленнєвої майстерності викладача вищої школи

Abstract

Складовою педагогічної майстерності викладача вищої школи є його мовлення. Це специфічний інструмент професійної діяльності педагога, за допомогою якого можна розв’язати різні педагогічні завдання: забезпечити повноцінне сприймання навчальної інформації, підвищити мотивацію навчання, створити в аудиторії ситуацію співробітництва і співтворчості. Мовлення педагога є показником його педагогічної культури, засобом самовираження і самоутвердження його особистості. Особливістю публічного усного мовлення викладача є його розмовність, для якої характерна проста побудова фраз, відступи від строгих граматичних норм, невимушеність і демократизм. Проте, ця розмовність має особливість, яку науковці визначають поняттям „літературна розмовність”. Важливо врахувати і те, що публічне мовлення викладача сприймається студентами як за допомогою слухових аналізаторів, так і зорових. Педагог сприймається і оцінюється як відповідно до того, що він говорить, так і того, яким „невербальним малюнком” супроводжуються його слова – які у нього при цьому жести, погляд, вираз обличчя, який підтекст мають його слова. Професійна вимога щодо цього аспекту – досягнення викладачем певної відповідності (як говорять психологи, – конгруентності) між вербальною і невербальною поведінкою викладача.