До проблем міжособистісного спілкування серед молодших школярів у роботі вчителя початкових класів

Abstract

Уся система ставлення дитини до інших людей реалізується через спілкування. Поняття „спілкування” є одним із центральних у системі психологічного знання: соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає засобом передання суспільного досвіду. Його специфіка визначається тим, що в процесі спілкування внутрішній світ однієї дитини може розкритися для інших людей. Результат спілкування–налагодження певних стосунків з іншими людьми. Зв’язок людей у процесі спілкування є умовою існування групи як цілісної системи. Потреба у спілкуванні є однією з первинних потреб дитини. Вона розвивається від простих форм (потреба в емоційному контакті) до складних (співробітництво, інтимно-особистісне спілкування). Інтенсивне формування навчально-пізнавальних інтересів в процесі колективно-розподільчої діяльності веде до заміни дифузних емоційних зв’язків домінуючими утримуючими зв’язками, в рамках навчальної діяльності. В класах, де формується навчальна діяльність, створюється єдина структура міжособистісних стосунків, основним елементом якої є домінуюча група учнів, серед яких виділяється діловий лідер, який об’єднує до 20% найбільш авторитетних учнів обох статей.