Зміст національного виховання у педагогічній спадщині Г. Ващенка

Abstract

Звернення до ґрунтовного вивчення вітчизняного педагогічного досвіду свідчить про прагнення сучасних дослідників знайти у минулому витоки провідних ідей сучасності і потребу переосмислити ті освітні концепції та теорії, які раніше з якихось причин не розглядалися або відкидалися як помилкові. Сучасна українська педагогіка за часів розбудови незалежної держави нарешті повертає несправедливо забуті імена вітчизняних просвітителів. Серед них Григорій Григорович Ващенко (1878-1967) – уродженець Полтавщини, видатний педагог-практик, учений-педагог, представник української культури, державний і громадський діяч, письменник. Г. Ващенко почав відстоювати й утверджувати необхідність власної педагогічної традиції, усвідомлюючи потребу українців в національному відродженні. Педагогічна спадщина Г. Ващенка є актуальною саме зараз, коли в українському суспільстві продовжує зростати соціальне напруження, не припиняються міжетнічні та міжконфесійні конфлікти, що наскрізно пронизують усі сфери життя. Метою даної публікації є висвітлення змісту національного виховання у педагогічній спадщині Г. Ващенка.