Праця як засіб навчання і виховання в педагогічних поглядах В. О. Сухомлинського

Abstract

Центральним у розвитку дитини на сьогодні є трудове виховання. Особливого значення у зв’язку з цим набуває єдність трудової культури і загального розвитку – морального, розумового, естетичного, фізичного; розкриттю, виявленню і розвитку індивідуальності в праці, високій моральній сутності праці, її суспільно-корисній спрямованості. Природно, що трудове виховання має розпочинатися за шкільною партою, оскільки навчання є найважчою працею для школяра. В українській педагогіці дане питання широко піднімалося, особливо це стосується праць В. О. Сухомлинського – відомого українського педагога-новатора. Варто зазначити, що серед шляхів і засобів формування всебічно розвиненої особистості в школі В. О. Сухомлинський вирізняв навчання, рідну природу, працю, слово, традиції, експериментування, багате духовне життя вихованців. За словами вченого, школа стає “колискою народу”, якщо в ній панують культ Матері, Батьківщини, Людини, культ Слова. Одним з головних елементів у цій формулі він вважав залучення дітей до безпосередньої діяльності, процесу, під час якого формуються найкращі якості особистості – колективної праці.