Трудова соціалізація молоді в умовах українського освітнього простору: проблеми та перспективи

Abstract

Питання творчої активності особистості, удосконалення її загальної і професійної підготовки – це питання соціалізації індивіда. Щоб стати людиною, мало однієї біологічної спадковості, потрібна спадковість соціальна. Процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, притаманних повноправним членам суспільства, звичайно називають соціалізацією. У науці склалися різні концепції цього явища залежно від того, як розуміються особистість та рушійні сили її розвитку.В умовах сучасної української вищої школи найбільш дієвим механізмом трудової соціалізації виступає практика.Проблема трудової соціалізації – це, у першу чергу, проблема особистісного й соціального розвитку майбутнього фахівця як суб’єкта соціальної дії. Увесь шлях розвитку вищої освіти – свідчення бажання наблизити теоретичну підготовку до практичної. Це можливо за умови оновлення змісту освіти з урахуванням досягнень науки, новітніх технологій та передового досвіду.У полеміці про тривалість навчання у середній школі, у щорічних проблемах зі зміною навчальних планів та програм, змінами у правилах вступу до вищих навчальних закладів (ВНЗ) майже поза увагою лишилось питання профорієнтаційного визначення, що мало б відбуватися ще під час навчання у школі.