Значення самоврядування в трудовому вихованні дітей у позашкільних закладах ( перша половина XX ст. )

Abstract

Поява перших вітчизняних позашкільних закладів на початку ХХ ст. пов’язана з іменами С. Т. Шацького та О. У. Зеленка. З 1905 р. вони почали засновувати притулки та клуби, які мали одну спільну назву “Дневной приют для приходящих детей”. Велику увагу приділяли вихованню в дітей почуття товариськості, солідарності, колективізму. Незвичним явищем для педагогічної практики того часу стала організація дитячого самоврядування.В. М. Сорока-Росинський – один з відомих учених-педагогів, котрі зробили значний внесок у розвиток питань теорії та практики учнівського самоврядування. Засновник всесвітньо знаної школи-комуни для виховання “важких” підлітків імені Ф. М. Достоєвського (інша назва – “Республіка ШКІД”). Вважав, що основні принципи національного виховання повинні закладатися в сім’ї.Аналізуючи питання самоврядування та трудового виховання дітей, неможливо обійти спадщину одного з найвідоміших українських педагогів А. С. Макаренка.Як зазначають дослідники, у системі самоврядування, розробленій А. С. Макаренком, чітко визначено діяльність органів самоврядування, в структуру яких входили загальні збори колективу, рада командирів, різні комісії, чергові тощо. В ході наукового пошуку з’ясовано, що студентське самоврядування та трудове виховання учнів тісно пов’язані між собою: при правильній організації самоврядування діти виховних закладів успішно справляються з працею, а потреби якісного виконання спільної праці є передумовою упорядкуваного самоврядування.