|
DSpace of Korolenko Poltava National Pedagogical University >
Факультети та кафедри >
Факультети >
Факультет Історії та географії >
Кафедра історії України >
Матеріали наукових конференцій та семінарів >
9 Всеукр. студ. наук.-практ. конф. Правозахисний рух: історія та сучасність >
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/6752
|
Назва: | Основні тенденції української суспільно-політичної думки XIX ст. |
Автори: | Шапченко, Т. |
Ключові слова: | масонство таємне товариство масонський рух Кирило-Мефодіївське товариство |
Дата публікації: | 2016 |
Видавець: | Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка |
Короткий огляд (реферат): | XIX століття було складним періодом в історії України. Це час нових ідей, політичних переворотів та суспільних реформ. У цей період Україна перебувала під владою двох імперій: Російської та Австро-Угорської. Можна сказати, що українці опинилися по різні сторони барикад, що в свою чергу, значно відбилося на розвитку політичних ідей.
Питання характеристики основних ідей Української суспільно-політичної думки XIXст підіймаються в роботахО.Ф. Скакун, М.П. Бойко, особливої уваги заслуговують праці вчених: А.М. Круглашов, В.Г. Сокуренко, А. Андрусяк, В. Андрущенко.
Метою даної роботи є дослідження дослідити основні тенденції політичної думки в Україні ХIХ століття. Виявити їх вплив на діяльність Михайла Драгоманова, та розглянути його політичні погляди.
Перші таємні товариства на українських землях мали форму модних, на той час, масонських лож. Вони виникли в Києві, Одесі, Полтаві, Житомирі, Кам’янці-Подільському та Вишнівці. Серед їхніх членів були такі відомі українські діячі, як Іван Котляревський, Василь Капніст, Василь Лукашевич, а також пізніші лідери декабристського руху Павло Пестель, Михайло Орлов і Михайло Бестужев-Рюмін. Однією з цілей, яку ставили перед собою організатори перших таємних товариств, було залучення місцевого дворянства до опозиційного всеросійського руху. Українські дворяни-масони не формулювали спеціально національних вимог; чи не єдиним винятком був Василь Лукашевич (член київської масонської ложі «З’єднаних слов’ян»), який виступав за від’єднання українських земель від Росії і прилучення її до Польщі. Цілком інше національно-політичне спрямування мали ложі, які діяли на Правобережжі. Їхніми членами були польські шляхтичі, які не були пов’язані з російським масонським рухом. Своєю головною політичною метою ці ложі вважали відновлення Речі Посполитої в межах 1772 р. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/6752 |
Розташовується у зібраннях: | 9 Всеукр. студ. наук.-практ. конф. Правозахисний рух: історія та сучасність
|
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.
|