Самостійні науково-дослідні завдання та їх значення для професійної підготовки студентів

Abstract

Знання з Основи сільського господарства у педагогічних вузах є важливою ланкою у єдиному ланцюгу біологічних дисциплін: ботаніки, зоології, фізіології рослин, агрохімії, генетики, еволюції. Основи сільського господарства, як самостійна біологічна дисципліна з добре поставленою практикою повинна сприяти кращому розумінню загально біологічних дисциплін. Тільки поєднання науково-дослідної роботи по вивченню особливостей вирощування сільського господарських рослин з теоретичними курсами забезпечує головний ефект навчально-виховної та наукової роботи: оволодіння знаннями у поєднання з уміннями застосувати їх на практиці. У вищій школі до цих пір зв'язок теоретичних курсів з практичними заняттями здійснювався шляхом проведення лабораторних робіт та екскурсій. Студенти як правило не здійснювали практичного застосування одержаних ними знань, що вело до механічного завчання матеріалу. Однією із важливих умов підвищенню якості знань, професійної компетентності та набуття суспільно корисних умінь і навичок на нашу думку, є добре розроблена та впроваджена система знань основ сільського господарства у педагогічних вузах. Тільки кваліфікований учитель-біолог у спромозі поєднати навчання з науково-дослідною діяльністю та корисною працею, організувати дослідну практичну роботу учнів на пришкільній навчально - дослідній ділянці. Останній час у зв’язку з входженням в освітній та науковий простір Європи та здійснюється впровадження кредитно – модульної системи, яка передбачає відхід від традиційної схеми навчання, раціональний поділ навчального матеріалу дисципліни на модулі, перевірки якості засвоєння якості, теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля, та стимулювання систематичної самостійної роботи тощо. Оскільки студенти значну частину курсу повинні опрацьовувати самостійно, згідно даної системи, особливе значення набувають самостійні завдання в умовах регламентації навчального процесу.