Міжцивілізаційні контакти та їхні наслідки у німецьких африканських колоніях ХІХ – ХХ століть

Abstract

Німецька імперія від часу заснування в 1871 році швидко перейшла до колоніальної експансії. Завдяки угодам «про захист і дружбу», які підписувалися з тубільними вождями. Вона зуміла без особливих зусиль підкорити великі території на Африканському континенті. За два роки були створені чотири колонії: Південно-Західна Африка, Того, Камерун та Східна Африка. На цих територіях мешкали різноманітні африканські народи та племена. З метою їхнього економічного та політичного підкорення німецька влада вводила податки та жорстку законодавчу систему. Несправедливість колоніальної системи посилювалася негативним ставленням німецьких поселенців до африканців, які бачили в тубільцях людей другого сорту. Таке ставлення приводило до напружених відносин між європейцями та африканцями. Німецькі колонії постійно охоплювали повстання, які жорстоко придушувалися німецькими військами. Однак, саме завдяки німцям, багато африканців придбали значний передовий європейський досвід та отримали безкоштовне медичне обслуговування й освіту.