Теоретичні засади проектної діяльності як інноваційний засіб взаємодії вчителя і учнів

Abstract

Сучасність ставить нові вимоги до людини – її життєвої компетентності, розвитку її можливостей в світі, адже він безперервно змінюється і розвивається. Людина сьогодні – творча особистість, активність якої не властива будь-якій машині, адже пов’язана не тільки з запам’ятовуванням та розумінням, але й породженням нового. З іншого боку саме механізми творчості продовжують залишатися викликом науці. В той же час педагогічна практика – це сьогоднішня реальність: діти ростуть, розвиваються, ідуть до школи і батьки сподіваються на ті освітні послуги, які б були спрямовані на майбутнє їх дітей. Тому пошук оптимальних шляхів і способів розвитку творчої активності учнів в сучасних освітніх умовах є надзвичайно актуальною проблемою. Інноваційні перетворення в освіті вимагають відповідних змін у підготовці вчителя як конкурентоспроможного фахівця у післядипломній освіті, що обумовлює потребу розробки нових технологій роботи з дорослими, зокрема технології проектно-впроваджувальної діяльності обґрунтування педагогічних умов,закономірностей та принципів формування готовності вчителів до впровадження інновацій з використанням методу проектів. Їх практичне застосування сприятиме реалізації системного підходу до проектно-впроваджувальної діяльності у системі науково-методичної роботи. Метод проектів – це освітня технологія, яка націлена на набуття учнями знань у тісному зв’язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних умінь та навичок завдяки системній організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку.