Роман Урсули Ле Гуїн «Тлумачення»: філософські та художні особливості

Abstract

Поданий твір, який англійською мовою було опубліковано у 2000-2001 рр. під назвою "The Telling", є продовженням всесвітньо відомого науково-фантастичного "Хайнського циклу" американської письменниці, творчості якої в США, Великій Британії, Канаді та Австралії присвячено багато наукових робіт. Але публікації, спрямовані на вивчення цього роману Ле Гуїн, навіть на Заході обмежуються лише декількома невеликими рецензіями, запропонованими Лайзою Дьюмонд, Роз Кавені, Емілі Коултер, Дунканом Лоуї, Стівеном Сілвером, Девідом Селоу, Крістофером Саундерсом та Девідом Ленгфордом. Схвальний відгук твір отримав від автора "Останнього єдинорога" Пітера С. Бігля: "У "Тлумаченні" Ле Гуїн демонструє талант чудового оповідача, який знаходиться на вершині своїх можливостей, з мудрим та пристрасним серцем і невпинно запитливим розумом справжнього філософа"[3]. У країнах СНД цей роман поки що маловідомий: його російський переклад, зроблений Іриною Тогоєвою під назвою "Толкователи", побачив світ у 2003 р. Саме тому метою нашої роботи буде спроба дослідити філософське підґрунтя та ті художні особливості "Тлумачення", які є невід’ємною часткою ідіостилю Ле Гуїн, а також нові тенденції в творчості письменниці.