Формування емоційно-вольової культури майбутніх учителів початкових класів у процесі психолого-педагогічної підготовки

Abstract

Професійна діяльність учителя початкової школи вирізняється з-поміж інших педагогічних професій, що пов’язано з особливою значущістю періоду молодшого шкільного дитинства для всього подальшого розвитку і становлення учня, формування його життєвих цінностей та світогляду. З одного боку, перший учитель є керівником і організатором основопокладального етапу шкільного життя дитини, коли відбуваються доленосні для учня адаптаційні процеси й активне входження особистості до «світу освіти», з іншого, він –носій зразкової моделі поведінки для наслідування учнями, які виявляють високу емоційність, уразливість, чутливість, життєрадісність, жвавість, інтерес до всього нового. В умовах значного емоційного й навчального навантаження, наявності чималої кількості предметів, які вивчають у школі І ступеня, перенасиченості робочого часу, недостатності матеріальних ресурсів, високої відповідальності за результати професійної діяльності, необхідності вияву особливої уваги до кожного вихованця попри велику кількість учнів у класі, вчитель повинен докладати вольові зусилля з метою регуляції власного емоційного стану. Він має вміти забезпечувати оптимальну емоційність педагогічного процесу, дбати про загальний позитивний настрій класу й запобігати негативним переживанням молодших школярів. Традиційна система підготовки майбутніх педагогів початкової школи передовсім зорієнтована на формування у фахівця компетентностей, які б надавали йому змогу забезпечити виконання численних завдань навчального блоку. Поза увагою залишається психолого-педагогічна готовність учителя до конструктивної взаємодії з молодшими школярами в складних умовах шкільного сьогодення. Тому важливого значення у професійному становленні майбутніх фахівців початкової ланки освіти набуває формування емоційно-вольової культури (далі ЕВК), яка передбачає саморегуляцію професійної діяльності, адекватне вираження власних емоцій та відповідне реагування на емоції інших учасників педагогічного процесу. Отже, актуалізується потреба підготовки компетентних учителів, які вміють відчувати внутрішній світ дитини, виявляти емоційну виразність і забезпечувати емоційно-комфортне середовище початкової школи.