Сутність понять “соціальний діалог” і “соціальне партнерство” в ієрархії заходів із досягнення консенсусу з питань охорогипраці в галузі освіти

Abstract

Керівники освітніх закладів (роботодавців), педагогічні працівники та споживачі освітніх послуг мають специфічні інтереси у сфері охорони праці та природно прагнуть до їх задоволення з найменшими для себе витратами. Учасники навчально-виховного процесу зацікавлені у забезпеченні з боку керівників освітніх закладів здорових і безпечних умов праці і навчання. Роботодавці в особі керівників закладів освіти ставлять на перше місце економічні аспекти діяльності і прагнуть звести витрати на охорону праці до мінімуму. Відносини між двома сторонами навчально-виховного процесу хоча і характеризуються відмінністю інтересів, але не докорінним чином. У стратегічному плані ці інтереси збігаються і пов'язані зі збереженням і розвитком галузі освіти. Стосовно поточних інтересів, то у випадках, коли вони не збігаються, ці інтереси можуть бути узгоджені через систему соціального партнерства. Державні органи управління освітою, встановлюючи гарантії прав і обов’язків кожної зі сторін, установлюють механізми виконання норм охорони праці, видаючи для цього закони, створюючи органи управління та нагляду за охороною праці.