Перспективи упровадження нових структур уроку в педагогічній спадщині В. Ф. Шаталова

Abstract

Проблема структури уроку має принципове значення в теорії і практиці педагогіки, оскільки значною мірою визначає ефективність навчання, його результати. Вчені-педагоги одностайні в тому, що структура уроку не може бути аморфною, невизначеною, випадковою. Вона повинна відображати закономірності і логіку процесу навчання як явища дійсності, закономірності і логіку процесу засвоєння нових знань як внутрішнього психологічного явища; закономірності самостійної розумової діяльності учня як способів його індивідуального пізнання, що відображає логіку пізнавальної діяльності людини; логіку викладання; види діяльності учителя і учнів як зовнішні форми вияву сутності педагогічного процесу. На наш погляд, нестандартний підхід до структури уроку у педагогічній діяльності Віктора Федоровича Шаталова заслуговує на особливу увагу у сучасній педагогічній практиці, оскільки великий об’єм навчального матеріалу не дозволяє кожному учневі зрозуміти його, а вчителеві проконтролювати набуті знання. За методикою В. Шаталова виклад нового матеріалу будується укрупненими блоками, що зумовлює значне скорочення термінів вивчення окремих навчальних предметів. Нетрадиційний підхід до структури уроку за В. Ф. Шаталовим є цінним у сучасній педагогічній практиці, оскільки передбачає побудувати його так, що кожний учень виявляє бажання вчитися. Педагог при такому навчанні повинен стати організатором і керівником навчання учнів, що допомагає їм, зокрема шляхом постановки загальних цілей, подання необхідної інформації, завдань ефективно оволодіти знаннями й уміннями. У той же час він наділений особливими правами кінцевої інстанції у вирішенні всіх виникаючих питань. Докладний і уважний розгляд методики дозволяє дійти висновку про можливості використання ряду її положень у практичній діяльності кожного вчителя, викладача.