Атрибутивні актуалізатори донцовського концепту «держава»

Abstract

Профільний у мовній ментальності Д. Донцова концепт «держава» постає в статті як комплекс субконцептів, продукованих з участю ад’єктивних дериватів номінанта «держава». Вони займають своє, визначене їм місце в тій мовній призмі, крізь яку читачі «Літературно-Наукового Вістника» («Вістника») осягають дійсність, і впливають на світосприймання та мислення аудиторії, корегуючи їх у напрямі державності. З-поміж комунікаційних засобів, які кореспондують у вісниківському дискурсі виразний ідеал української самостійної держави, окрему групу становлять ад’єктиви, утворені на базі основного номінанта концепту. Найрозгалуженішою є синтагматика ад’єктива «державний». Репрезентативними є кваліфікатори «державнотворчий», «державницький». Ад’єктив «великодержавний» («великодержавницький») публіцист ідентифікує як російський імперський. Ад’єктиви «державно-національний», «національно-державний» свідчать про сприймання Д. Донцовим реалій навколишнього світу крізь призму концепту «нація». Концепт «держава» актуалізують у дискурсі ЛНВ («Вістника») також такі ад’єктивні концептзмінні, як «загальнодержавний», «протидержавницький», «наддержавний», «правнодержавний», «самодержавний», «рабськодержавний», «державно-адміністративний», «державницько-будівницький», «державно-революційний», «недержавний». Вербалізація концепту «держава» підпорядкована концепції виходу з перманентної національної кризи українства.