Книга пісень

Abstract

І сторія перекладу «Книги пісень» Генріха Гайне в Україні доволі тривала. Знайомство вітчизняних читачів із лірикою митця розпочалося 1892 року, коли у Львові вийшли дві його ранні збірки. У перекладах Лесі Українки та М. Стависького було видано тоді вибране з «Книги пісень», а в перекладах І. Франка – «Вибір поезій». Наприкінці XIX ст. лірику Г. Гейне перекладали П. Куліш, М. Вороний, М. Коцюбинський, П. Грабовський, К. Білиловський, а на початку XX ст. – Б. Грінченко, А. Кримський, Панас Мирний, Л. Старицька-Черняхівська та ін. У 1930-х роках Д. Загул видав 4-томник «Вибраних творів» Г. Гейне. Окремі поезії й цикли відтворювали українською мовою М. Рильський, П. Тичина, В. Сосюра, А. Малишко, М. Бажан, Н. Забіла, П. Усенко, Л. Дмитерко, С. Голованівський, І. Муратов, М. Пригара та ін. Найбільше ж українських перекладів із Г. Гейне належать Л. Первомайському. Поети багатьох творчих поколінь прагнули наблизити німецького майстра слова до українського читача. Але і сьогодні залишається великий простір для перекладацта, для пошуку нових значеннєвих і ритмічних відтінків в україномовній адаптації Г. Гейне. Так, учениця 11 класу Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 імені І. П. Котляревського Катерина Ніколенко (переможець усеукраїнських олімпіад із німецької мови 2013–2014 років і всеукраїнських конкурсів наукових робіт МАН 2012–2014 років) та її мати – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри світової літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ольга Ніколенко здійснили переклад низки творів із «Книги пісень» Г. Гейне, які досі не мали україномовної версії. Сподіваємося, читачі відкриють для себе нові грані художнього світу німецького романтика.