Теоретичні основи впровадження еколого-еволюційної діяльності в практику вітчизняних навчальних закладів

Abstract

Проблема застосування еколого-еволюційного підходу в змісті шкільної природничо-наукової освіти пов’язана з наявністю в суспільстві глобальних екологічних проблем, які виникли у зв’язку з ускладненням взаємовідносин між людством і природою, та необхідністю їх подолання. До того ж швидкі темпи розвитку природничих наук ведуть до збільшення обсягу навчальної інформації, яку учні мають засвоїти, навчаючись в школі, що також породжує проблему невідповідності кількості навчального матеріалу віковим можливостям учнів і веде за собою необхідність уникнення фактологічного матеріалу та його розрізненості. Останнє вимагає інтеграції змісту освіти, що у поєднанні з вирішенням глобальних екологічних проблем – особливого підходу до формування природничо-наукової освіти, оскільки у її змісті віддзеркалюються ті основні показники, що характеризують перспективи розвитку країни загалом, її інноваційний потенціал, і від того, що і як ми будемо вивчати в школі, залежатиме, якого громадянина, яку особистість формуватиме школа, до якого суспільства прагнутиме Україна. Вирішення проблем екологічного виховання підростаючого покоління та інтеграції змісту шкільної природничо-наукової освіти вбачаємо у застосуванні еколого-еволюційного підходу (ЕЕП). ЕЕП розглядаємо як сучасний загальнонауковий напрям в методології пізнання об’єктів природи, що передбачає відмову від органоцентризму на користь біоцентричного та екологічного світорозуміння, з’ясування екологічних причино-наслідкових зв’язків, еволюційного розвитку та функціонування об’єктів пізнання; як такий, що спрямовує навчально-виховний процес на формування в свідомості учнів екологічного світогляду та біоцентричного мислення, природничо-наукової картини світу та життєствердного образу світу.