Специфіка творчості поета-лауреата США Наташі Третевей

Abstract

Окремою темою творчості поетеси стало змалювання руйнівних наслідків урагану Катріна, який у 2005 році зруйнував місто її дитинства Галфпорт. Цим подіям Третевей присвятила окрему книгу, що побачила світ у 2010 році – «Після Катріни: Медитація на узбережжі затоки Міссісіпі», що принесла їй премію Мередіта 2014 р. за передачу усіх нещасть. Які людина долає за своє життя [1]. У своєму інтервʼю Наташа пояснювала, що книга виникла як роздуми, присвячені рідному місту та славній родині, чия історія заплелася в історію малої батьківщини. Поетеса зізналася, що під час написання книги зрозуміла, наскільки вона підвладна почуттю ностальгії, яку та тлумачить як прив’язаність до того, що насправді ніколи не існувало. Та у її випадку, те місце, з якого вона вийшла у світ, зникло і не існувало більше не просто метафорично, а ще й насправді через величезні руйнування після урагану. Те, що задумувалося як опис життя міста та родини згодом переросло в опис життя її рідного брата Джоела Томаса. Він, всупереч розпорядженням уряду, перебуваючи в епіцентрі негоди. Прийняв рішення, яке вплинуло на всю його долю – і, з рештою, втратив усе – помешкання середнього класу на території узбережжя були зметені вщент.