«Десталінізація» свідомості полтавців на початку 1957 року: витоки та паралелі

Abstract

Недалекі 1980-ті роки – доба Горбачовської перебудови – у тісних наукових колах доволі часто називають другою хвилею десталінізації. Лібералізація життя, стихійна десталінізації радянського суспільства, що поступово переростала у деленінізацю, а згодом призвела й до краху комуністичної ідеології на теренах Східної Європи, дала змогу якомога краще досліджувати цей періоді на відміну від подій десталінізації «оригінальної», середини ХХ століття. Часом це приводило до породження кардинально протилежних історичних концепцій. В умовах пост-радянської України на сході України з новою силою активізувалися про-сталінські дослідження С.Куняєва, А.Балієва та О. Смірнова. Відкрита критика десталінізації та ставлення до неї громадян СРСР помітна у роботах одного з членів цього східноукраїнського об’єднання В.Доброва. З огляду на це серед актуальних проблем дослідження залишається проблема ставлення місцевого населення (зокрема, інтелігенції) до поступальної політики боротьби з культом особи та реформаційні процеси у суспільстві кінця 1950-х початку 1960-х років.