Маркери дослідження повсякдення освітян УРСР доби «відлиги»

Abstract

Одним із рушіїв розвитку суспільства є освіченість його громадян. Однак, сама лише освіченість не визначає успіху розбудови заможної держави. Злободенною є проблема місця наукової та освітянської інтелігенції у можливих соціально-економічних та політичних змінах у країні, що важко прощається з проявами радянського стилю управління економікою, культурою та світоглядом громадян. З’ясування доцільності залучення науково-педагогічної інтелігенції до управління державою має відбуватися на основі порівняння схожих практик в історії країни, аби зрозуміти, чи не зашкодить воно розвитку вищої школи? чи зможе зрушити з мертвої точки багато суспільних проблем? Подібні приклади властиві добі «відлиги», коли освітянська еліта долучилася до проведення реформ у державі.