Cтильові особливості «артистичного письма» в романі Едмона Гонкура «Брати Земганно»

Abstract

Творчість французьких письменників другої половини XIX ст. Едмона й Жуля Гонкурів не часто ставала об’єктом літературознавчих досліджень, а якщо її й розглядали науковці, то переважно в аспекті спільної діяльності братів. У працях Б. Реїзова, Г.Ф. Меньшикова творчість Е. і Ж. Гонкурів розглядається в контексті динаміки французького роману XIX ст. З.М. Потапова зауважила, що літературна спадщина Е. та Ж. Гонкурів просякнута «складним переплетінням реалістичних і натуралістичних елементів» і являє собою «важливий етап у розвитку французького роману 60–70-х років XIX ст.». Н. П. Науменко відзначає імпресіоністичність як важливу ознаку гонкурівських пейзажів: «Пейзажі у творах Гонкурів – це своєрідні літературні картини. Вони динамічні, насичені світлом, що зближує їх із живописом імпресіонізму… особливістю гонкурівських пейзажів є те, що вони постійно змінюються, наповнені несподіваними живописними відкриттями, грою світла й тіні, дрібними деталями й широкими перспективами».