Джерельний базис у трактаті «Сутність художньої прози» Цубоучі Шьойо

Abstract

Написана в середині 80-х років ХІХ ст., робота «Сутність художньої прози» (『小説神髄』; 1885–1886) стала поштовхом до появи в Японії модерного періоду сучасного літературознавства і художньої літератури. Вона завершила підготовчий етап становлення модерної японської літературно-критичної думки, а її вихід ознаменував формування принципово інших підходів до мистецтва слова. Автор трактату, молодий літератор на ім’я Цубоучі Шьойо (坪内逍遥; 1859–1935), запропонував новий, «європеїзований» погляд на оповідну прозу як один із видів мистецтва, літературну діяльність і, відтак, соціальний статус письменника. Ця японська «аристотелівська поетика» виявилася, як не дивно, також і першою аналітичною працею, присвяченою загальнотеоретичним проблемам театрального й образотворчого мистецтв, музики і поезії, історії художньої прози в Японії та особливостям її поступу, а також теоретичним і практичним проблемам національної японської літератури.