Побутування вишивки у звичаєво-обрядовій культурі населення Наддніпрянської України

Abstract

Однією з характерних особливостей вишивки в Україні є яскраво виражена її регіональна самобутність. Наприкінці XIX століття в Україні визначились етнографічні райони, що мали яскраве художнє обличчя творів народного мистецтва: Середнє Подніпров’я (Наддніпрянська Україна), Полісся, Поділля, Карпати та Прикарпаття, Південь України. В Наддніпрянській Україні провідну роль відіграє полтавська вишивка, шо відзначаються ніжною кольоровою гамою, співвідношенням пастельних, м’яких відтінків, різноманітністю мотивів, що створює відчуття святковості та вишуканості. Всі тони блакитного, вохристого, сірого кольорів - найбільш улюблені на Полтавщині. Вишивка є улюбленим засобом прикрашання, тому вона широко застосовується в оздобленні предметів інтер’єру - рушників, скатерок, серветок, обрядових, повсякденних речей в міщанському і сільському побуті, декоруванні народного вбрання. У процесі національно- культурного відродження України й відновлення релігійних традицій поступово відроджується система народних звичаїв та обрядів. Найбільш стійко зберігаються обряди, які в минулому мали магічне значення і втративши свій первісний зміст, стали етнокультурною традицією.